Новини

Росія: Савченко визнали винною за підсумками судового процесу, що відбувався зі значними порушеннями

22 березня в Донецьку (Ростовська область на півдні Росії) суд в складі трьох суддів засудив Надію Савченко до 22 років позбавлення волі. Її визнали винною в замаху на вбивство, вбивстві двох російських журналістів і в незаконному перетині російського кордону. Судовий процес затьмарюється порушеннями норм справедливого судочинства. При цьому він так і не відновив справедливість ні щодо Надії Савченко, ні журналістів Ігоря Корнелюка і Антона Волошина, убитих на сході України.

У червні 2014 року військовослужбовець української армії Надія Савченко взяла відпустку і вступила до лав добровольчого батальйону «Айдар». Обвинувачення стверджувало, що 17 червня між 11.30 і 12.00 вона координувала артилерійський вогонь з вишки мобільного зв’язку і навмисне наказувала бійцям обстрілювати російських журналістів. Вона заперечує ці звинувачення і наполягає, що до 11.30 17 червня 2014 (час загибелі російських журналістів і кількох проросійських бійців в результаті розриву снаряда) її вже взяли в полон проросійські війська. За твердженням звинувачення, Надію Савченко захопили в полон після артилерійського обстрілу, але пізніше звільнили, після чого вона незаконно перетнула кордон і виявилася на території Росії без паспорта, не маючи наміру просити притулку. Вона стверджує, що ті, хто її захопив, передали її російським посадовим особам, котрі таємно проти її волі вивезли її в Росію, де незаконно затримали. Адвокати Надії Савченко наполягають, що звинувачення мають політичне підгрунтя і що справа проти неї сфабрикована.

Відсутність рівності сторін

Судовий процес відзначався вадами, які характерні для російської системи судочинства і з якими стикаються багато росіян, які постають перед судом в Росії. Основна гарантія справедливості судочинства — це принцип рівності сторін захисту і звинувачення в судовому процесі. Цей принцип передбачає право захисту подавати докази в суді, які належать до справи обвинуваченого, і допитувати свідків обвинувачення. Будь-які обмеження цього права повинні бути відповідні і не порушувати прав обвинуваченого і право на справедливе судочинство.

Звинувачення у справі Надії Савченко здебільшого спиралося на свідчення свідків, особи яких не розкривалися і яких часто допитували тільки в режимі відеозв’язку. Щонайменше в одному випадку звинувачення представило відеосвідчення «таємного свідка», якого адвокатам Надії Савченко допитати не дозволили. Незважаючи на секретність, адвокати вважають, що дізналися, ким є свідок на відеозаписі — український громадянин, який в той час знаходився в полоні у проросійських бійців і якого згодом обміняли і звільнили. Адвокати розмовляли з ним в Україні, і він сказав, що його допитували під час важкого поранення, і він давав свідчення під примусом. Однак суд відмовився визнати цей аргумент як доказ.

Обвинувальний ухил

Обвинувальний ухил російської судової системи — широко визнана проблема. За даними дослідження, проведеного на замовлення президента Дмитра Медведєва в 2009 році, основною проблемою російських суддів є їх залежність від державного апарату. У більшості випадків судді стають на бік держави і приймають рішення, які захищають інтереси посадових осіб.

Коли судді, який розглядав праву Надії Савченко, представили два виклади одних і тих же подій, що суперечили один одному, він прийняв менш правдоподібні заяви звинувачення про те, що сепаратисти її звільнили і після цього вона незаконно перебралася на територію Росії. Твердження Надії Савченко про те, що її викрали і привезли в Росію, так і не розслідували.

Захист Надії Савченко представив докази, що підтверджують її алібі: під час загибелі журналістів вона вже перебувала в полоні. Докази захисту, наприклад, дані білінгу мобільного телефону, демонстрували, що під час вбивства журналістів вона перебувала в місті Луганську, тобто далеко від місця вбивства, а свідчення експерта про тіні на відеозаписі, зробленому під час захоплення Савченко, свідчили про те, що її взяли в полон задовго до полудня, коли були вбиті журналісти. Суддя відкинув докази захисту щодо даних білінгу мобільного телефону Надії Савченко, поклавшись на докази обвинувачення, що цьому суперечили.

Більше того, намагаючись залякати свідка захисту, звинувачення зв’язалося з дослідним інститутом, де працює експерт, котра дала свідчення про тіні на відеозаписі, і зажадало застосувати до неї дисциплінарні стягнення за те, що вона провела експертизу без офіційного запиту і прогуляла роботу, прийшовши до суду.

Глибоко політизований характер процесу

Слідство і судовий розгляд по справі Надії Савченко відбувалися в глибоко політизованій обстановці. З тих пір, як в березні 2014 року Росія анексувала Крим, і в квітні 2014 року в Донбасі на сході України почалися бойові дії між українськими військами і збройними угрупованнями, які користуються російською підтримкою, в Росії притягували до кримінальної відповідальності все більше число людей, які критикували політику Росії по відношенню до України і анексію Криму, як правило, на підставі законів про боротьбу з екстремізмом. Національні телеканали та інші контрольовані державою ЗМІ в Росії представляють конфлікт в Донбасі як напад військ під командуванням «хунти» київського уряду на мирне російськомовне населення. У той же час російська влада послідовно заперечує пряму участь Росії в конфлікті на сході України, не дивлячись на все нові свідчення зворотного.

Глибоко політизований характер справи Надії Савченко разом з зазначеними вадами судової системи, говорять про те, що надії на справедливий судовий розгляд у неї не було. Суд розпочав розгляд справи, незважаючи на те, що її твердження про викрадення на території України, доставку в Росію і незаконне затримання на території Росії співробітниками силових структур, так і не розслідували. Суд беззаперечно прийняв досить спірну версію подій сторони звинувачення, навіть коли підтвердження заяв Надії Савченко могло б її виправдати.

Ніякий судовий розгляд по справі Наді Савченко не може бути справедливим і не може вважатися справедливим до тих пір, поки за її заявами не буде проведено всебічне, незалежне і неупереджене розслідування. Більш того, спроби боку звинувачення залякати свідка захисту, належить також розслідувати.

Справедливість в цій справі можна відновити лише шляхом повторного розгляду, вільного від політичного втручання, з дотриманням міжнародних стандартів справедливості судочинства. Однак дуже сумнівно, що це станеться.

Новини на цю ж тему

Росія: співробітник Amnesty International був викрадений і підданий знущанням в Інгушетії
17.10.2018
Відмова надати статус біженця російському інтерсекс активісту порушує право на особисту безпеку
20.07.2018
Заява про неконституційність процедури обрання Омбудсмана
12.04.2018
Правоохоронні органи мають невідкладно і ефективно розслідувати численні напади на Марші за права жінок.  
09.03.2018
Річна доповідь 2017: Україна
23.02.2018