Новини

БЛОГ: “Україна на роздоріжжі”

За 25 років після падіння Берлінської стіни і за 10 років після Помаранчевої революції Україна знову опинилась на роздоріжжі.

T.Mazur

Тетяна Мазур, директор AI в Україні

Щойно світ відзначив 25-ту річницю падіння Берлінської стіни. Ця подія відзначила початок ґрунтовних змін, які продовжують відбуватися Україні. За два роки після падіння стіни Радянський Союз, частиною якого була Україна, розпався. Тоді мені було 10 років і я росла, спостерігаючи перші кроки моєї країни до незалежності та верховенства права.

90-ті роки були важкими для незалежної України. Вийшовши з тоталітарних обіймів Радянського Союзу, країна занурилася в економічний і соціальний хаос. Я пам’ятаю порожні полиці в магазинах, необхідність вирізати купони – замінники реальних грошей. В обмін на купони брали цукор, пральний порошок та горілку. Кілька поколінь, вихованих в комуністичні часи, намагалися знайти свій шлях у новій ринковій економіці. Замість верховенства права в Україні панували рекет і беззаконня.

То був не найкращий час для ще несформованого громадянського суспільства. З іншого боку, розпад Радянського Союзу ознаменував свободу і можливість нарешті здобути громадянські і політичні права, що було мрією багатьох дисидентів. Один з тих, хто зазнав переслідувань з боку радянської влади – Мирослав Миронович, якого Amnesty International пізніше визнала в’язнем совісті.

Його настільки вразив рівень підтримки, який він отримав від членів Amnesty International, перебуваючи у в’язниці, його настільки зацікавили ідеї міжнародної солідарності, що він вирішив розпочати створення Amnesty International в Україні. Це стало можливим в 1991 році.

Відтоді Amnesty International Україна невпинно проводила кампанії проти смертної кари та з інших питань у сфері прав людини. Проте позитивні зміни відбувалися не завдяки масовому руху в країні за права людини, а частіше були пов’язані із зовнішньою політикою України, такою як оголошення проєвропейського вибору.

Amnesty International не змогла згенерувати істотної підтримки своїй діяльності. Більшість українців були занадто зайняті щоденними проблемами та боротьбою зі злиднями, аби звертати увагу на питання прав людини.

Але невдовзі все змінилося. У 2000 році вбивство журналіста Георгія Гонгадзе шокувало країну. Ймовірність того, що тодішній президент Леонід Кучма замовив вбивство, викликало масові протести під гаслом “Україна без Кучми”, які в кінцевому рахунку призвели до Помаранчевої революції 2004 року.

Я брала участь у цій революції. Я була у захваті, побачивши всіх тих людей, які не зважали на сніг, холод та ймовірність того, що проти людей може піти міліція і навіть армія. Я неймовірно раділа атмосфері толерантності, взаємної поваги та підтримки, яка царювала навколо.

Найбільше мене вразило звільнення засобів масової інформації від цензури і самоцензури. Журналісти відмовилися від державної пропаганди. Озираючись назад, я думаю, що свобода слова була головним досягненням тієї революції.

Проте наступні уряди не змогли реалізувати глибокі структурні реформи. Корупція продовжувала поглинати Україну. Порушення прав людини лишалися безкарними. Катування та інші види жорстокого поводження з боку міліції були і залишаються в місцях утримання під вартою. Однак це питання, у вирішенні яких Amnesty International Україна досягла певного успіху.

Наша організація повільно та невпинно росла та формувала партнерські відносини з іншими правозахисними групами в Україні, борючись з дискримінацією щодо біженців і лесбійок, геїв, бісексуалів та трансґендерних людей.

Ми сподівалися, що Угода про асоціацію з Європейським союзом, запланована на листопад 2013 року, приведе до реформ, яких країна вже давно потребувала. Але в останній момент українська влада відступила, що спровокувало мирний протест – спочатку з боку студентів та молодих спеціалістів, до яких пізніше доєдналися люди з усіх верств суспільства – на Майдані, центральній площі Києва.

Євромайдан отримав широку підтримку та тривав всю зиму. Часом протест ставав насильницьким – протестувальники кидали “коктейлі Молотова” в міліцію. Відповідь була швидкою і суворою: 22-го cічня снайпери застрелили двох протестувальників, а в наступні дні були вбиті десятки людей.

Amnesty International займала передову позицію у закликах провести незалежні і неупереджені розслідування порушень. “Права людини понад усе” – було одним із гасел протесту.

Хоча існувала надія, що Євромайдан змінить українське суспільство раз і назавжди, у прагненні щасливого кінця на нас чекав неприємний поворот подій. Повалення тодішнього президента Віктора Януковича було тільки початком одного з найбільш турбулентних періодів в історії України. Росія спочатку окупувала, а в березні 2014 року анексувала Крим. Піднявся рух проросійських сепаратистів на сході країни, і почався збройний конфлікт, який забрав уже більше 4000 життів.

Тепер свобода слова знову під загрозою, цього разу вона стала жертвою інформаційної війни з Росією та проросійських сил у східній Україні. Обидві сторони звинувачують одна одну у позасудових стратах та інших порушеннях прав людини.

Обидві сторони конфлікту намагалися нав’язати свою версію подій і змусити мовчати всі ЗМІ, які могли б запропонувати альтернативну точку зору. Були випадки побиття та викрадення журналістів. Деяких з них вбили, інші безслідно зникли.

У березні до Олександра Пантелеймонова, глави Першого Національного телеканалу, навідався Ігор Мірошниченко від партії “Свобода”. Він прийшов у супроводі не менше п’яти бандитів, які побили Пантелеймонова і змусили написати заяву про звільнення.

Проукраїнські ЗМІ зазвичай представляють факти вибірково, як правило, опускаючи будь-яку інформацію, що показує проукраїнські сили в критичному світлі.

Тим не менш, немає повністю одностороннього представлення ситуації зі сторони ЗМІ. Є ЗМІ, які несуть різні точки зору. Як представник Amnesty International в Україні, я частий гість в телевізійних та радіо студіях, де розмовляю про порушення прав людини, скоєні проукраїнськими силами.

Швидко скорочується кількість платформ для інформованого обговорення, і навіть у соціальних медіа можна спостерігати зіткнення протилежних точок зору з дивовижною жорстокістю. Свобода вираження думки не дотримується – не дотримується право на вираження власної точки зору без втручання та заперечення в дебатах, де аргументи опонента можуть бути прийняті до уваги.

За 25 років після падіння Берлінської стіни і за 10 років після Помаранчевої революції Україна знову опинилась на роздоріжжі, розриваючись між своїм минулим та майбутнім.

Новий проєвропейський парламент був обраний в кінці жовтня, але багато питань залишаються без відповіді:

– Чи буде нова українська влада заохочувати права людини і верховенство права?

– Чи буде вона підтримувати діалог з громадянським суспільством?

– Чи готові українці продовжувати боротьбу за права людини для всіх?

Боюся, в найближчому майбутньому можна очікувати негативну відповідь на деякі з цих питань. Amnesty International і далі критикують за підняття питань про порушення прав людини проукраїнськими силами на сході України. Влада і далі не хоче брати до уваги наші побажання та рекомендації.

Ми сподіваємося, що не все ще втрачено. Тепер, на відміну від ситуації 25 років тому, громадянське суспільство процвітає, і соціальні медіа є потужною силою для змін. Ми будемо продовжувати нести прапор прав людини, щоб забезпечити для всіх жителів України право користуватися свободами, на які вони заслуговують.
Оригінал блогу тут: http://tsn.ua/blogi/themes/law/ukrayina-na-rozdorizhzhi-390930.html

Новини на цю ж тему

Відмова надати статус біженця російському інтерсекс активісту порушує право на особисту безпеку
20.07.2018
Заява про неконституційність процедури обрання Омбудсмана
12.04.2018
Правоохоронні органи мають невідкладно і ефективно розслідувати численні напади на Марші за права жінок.  
09.03.2018
Річна доповідь 2017: Україна
23.02.2018
Вимагаємо негайно відпустити та припинити переслідування Еміра – Усеїна Куку та інших членів т.з “Ялтинської шістки”
20.02.2018