Іноземці у Польщі: рівні і рівніші?
Гостя Української Служби Польського Радіо - Аґнєшка Мікульська з Гельсинського Фонду Прав Людини.
Чи про іноземців, котрі мешкають у Польщі можна сказати, що серед них є "рівні і рівніші"? З одного боку, ніби усі чужинці – з погляду польського законодавства - рівні, належать до однієї групи "негромадян Польщі", натомість якщо придитись уважніше, то прибульці з Заходу мають інші права, ніж, скажімо, бідніші, східноєвропейські сусіди...
Аґнєшка Мікульська: Так. Але варто оцінювати цю ситуацію у двох аспеках: юридичному і соціологічному. Якщо говорити про законодавство, то громадяни Європейського Союзу мають інші права, ніж громадяни з-поза Євроспільноти. Люди, котрі приїжджають до Польщі з Франції, Німеччини, Голландії можуть працювати без спеціального дозволу на працю. Таке право на працю без додаткових дозволів стосується не тільки громадян Європейського Союзу, але теж Ліхтенштейну, Ісландії і так далі. Отже, як бачимо, є група країн, громадяни яких можуть працювати у Польщі без додаткових дозволів. Це дуже важливо з точки зору іноземця, котрий планує поселитися у Польщі. Додам, що громадяни Євроспільноти можуть мешкати у Польщі без так званого дозволу на перебування (тимчасове або постійне) стільки, скільки бажають, і без пояснень, навіщо вони приїхали. Євросоюзні громадяни можуть поселитись у Польщі без жодних проблем, вони тільки повинні зареєстурватись у відповідному управлінні. Але повертаючись до умов в’їзду на територію Польщі – громадяни деяких країн можуть перетнути польський кордон без віз, а громадяни інших країн повинні такі візи мати. Отже, як бачимо, вже на самому початку є нерівність.
Так, у кількох словах, виглядає різниця між громадянами Заходу і Сходу – думаю, що можна так загально поділити іноземців... А в соціологічному плані? Як поляки ставляться до іноземців з різних закутків? Кого вони люблять, а з ким мешкати по сусідству не хочуть?
Аґнєшка Мікульська: Оцінюючи результати останніх соцопитувань такого типу: "Що поляки думають про іноземців, про інші народи?", бачимо, що поляки більше люблять громадян західних країн. Передусім, громадян Європейського Союзу, США. Велику симпатію поляки відчувають до чехів, словаків, угорців. Натомість, стосовно ставлення до громадян Східної Європи, анкети показали низький рівень симпатії, або навіть недружелюбні почуття респондентів.
Справді, остання анкета Центру дослідження громадської думки показала, що поляки найбільше люблять італійців (54% опитаних), чехів (53%) та іспанців (52%). Симпатію до американців відчуває 47 % респондентів, до англійців – 51%, а до німців – 38%. Непогано справа виглядає з українцями – їх люблять 34%, росіянам симпатизують 30% анкетованих, а вірменам – 27%. Поляки найменше люблять ромів (21%) та арабів (21%). Тобто, якщо порівняємо з чехами та італійцями, то дисонанс – відчутний. Чим можна пояснити такий виразній поділ у симпатії – антипатії на Захід – Схід? Чи поляки досі мають алергію на Радянський Союз і все, що з ним пов’язано?
Аґнєшка Мікульська: Поляки намагаються бути розвиненою країною Заходу. У зв’язку з чим відчувають себе частиною Заходу. Звичайно, спірним залишається питання, чи справді вони належать до Заходу, чи тільки відчувають себе його частиною. Таким прагненням бути багатшими, більш розвиненими можна пояснити симпатію поляків до громадян Європейського Союзу, загалом західних держав. Натомість якщо говорити про Східну Європу, то відомо, що ці країни ще мають перед собою шлях до добробуту. З біднішими східними сусідами полякам важче ототожнюватись, теж з таких престижних міркувань. Стосовно Радянського Союзу, то на жаль, поляки часто не розрізняють народів, котрі мешкали в "країні Рад". Українців, росіян, білорусів, просто вкидають до однієї групи "руських" - так з негативним забарвленням називають росіян. Останнім часом це змінюється і ми рідше зутрічаємося з назвою "руський".
А в кульутрологічному плані до кого полякам ближче?
Аґнєшка Мікульська: Звичайно, українцям ближче до поляків, ніж, наприклад, німцям, британцям чи грекам. Якщо ми подивимося, кого найчастіше поляки працевлаштовують, з ким найчастіше одружуються, то виявляється, що українців....
А може тому, що українці просто дешеві?
Аґнєшка Мікульська: Так, але завжди можна пошукати когось, хто буде дешевшим. Роботодавці, які шукають дешевих працівників, особливо у великій кількості, звертаються до Китаю, Таїланду, В’єтнаму. І дедалі частіше маємо ситуацію, коли якась фірма запрошує працівників з Далекого Сходу. Натомість повертаючись до Ваших слів про те, що українські працівники дешеві, то я не маю такого враження... Звичайно, вони пропонують працю за нижчу зарплату, але додаткові оплати, пов’язані з дозволом на працю, соціальним страхуванням, податками і так далі підносять кошти. З іншого боку, багато громадян України працює у Польщі нелегально. Але коли говорити про легальних працівників-українців, то останні дослідження показують, що зарплата іноземців та поляків починає вирівнюватись. Щоправда, маємо випадки дискримінації працівників. Наприклад, нещодавно ми розглядали випадок українки, котра працювала в банку і заробляла на одну третю менше, ніж її колеги-поляки, котрі виконували таку ж працю. Після втручання Державної Інспекції Праці українка отримала таку ж зарплату, як і польські працівники банку. Але повертаючись до ментальних різниць або схожості. Поляки краще порозуміються з ураїцями чи білорусами, ніж з англійцями або німцями.
Яна Стемпнєвич
