На підставі Вашого звіту можна сказати, що немає серйозних проблем, коли йдеться про ставлення до іноземців у польських держустановах. Законодавство теж з року в рік стає прихильнішим до мігрантів. Проте чи все так гладко насправді, як це показано в звіті?
Лукаш Лотоцький:Думаю, ми не можемо говорити, що маємо справу із загальною проблемою дискримінації в інституціях. Звичайно випадки дискримінації трапляються. Тобто не можна з іншого боку впадати в іншу крайність, твердячи, що тут все прекрасно. Якщо йдеться про ставлення працівників польських установ до мігрантів, то дослідження показують, що ситуація наприклад в середині 90-тих років була набагато складнішою ніж сьогодні. Часом траплялося, що чиновники не надто добре ставилися до іноземців, особливо йдеться, якщо про вихідців з колишнього СРСР. Сьогодні ж мігранти кажуть, що ситуація справді змінюється. Працівники різного роду установ охочіше допомагають й інформують мігрантів, хоча це не означає, що все чудово. Скажімо проблеми створюють процедури, особливо це стосується тимчасового перебування, яке потрібно оновлювати фактично кожного року. Тут необхідно пройти ряд процедур, зібрати чимало документів, щоб отримати карту тимчасового перебування. Хоча це більше питання інституційних вирішень, ніж ставлення працівників польських установ до іноземців.
Можна сказати, що у Польщі відчутна відкритість і прихильність по відношенню до трудових мігрантів. Поляки у порівнянні зі своїми сусідами, скажімо чехами чи угорцями, не проти того, щоб в Польщі працювали люди з інших країн - так вважає 55% респондентів. Натомість, коли йдеться вже про ближчі відносини й інтеграцію, то люди вже менш охоче мати справу з мігрантами. Тобто маємо певну амбівалентність.
Лукаш Лотоцький:Справді як показує опитування громадської думки, поляки на фоні інших країн декларують досить значну відкритість, наприклад щодо допуску іноземців на ринок праці. Можна сказати, що це нас вирізняє від країн Західної Європи, де конкуренція на ринку праці з боку іноземців набагато вища. Звичайно ми тут говоримо про декларації, і не до кінця відомо як насправді ведуть себе люди в реальній ситуації. Проте ми не маємо жодних протестів стосовно іноземців, котрі працюють в Польщі.
Якщо йдеться про суспільну дистанцію, то соціологи запитують у людей чи вони б допустили іноземців до різного роду суспільних ролей. Скажімо йдеться про лікаря, сусіда, виховательку дитини ітд. Тут можна говорити про певну тенденцію, характерну для посткомуністичних країн, а саме, що помітна менша дистанція по відношенню до вихідців з країн Заходу і навпаки цей показник вищий у випадку людей зі Сходу. Це можуть бути мусульмани чи скажімо вірмени, тобто люди, які візуально відрізняються від поляків. Проте респондент, котрий з певною недовірою підходить до того, щоб допустити таких іноземців до певної ролі, по суті справи не висловлює думку про цих людей. Як правило він з ними ніколи безпосередньо не мав справи. Проте людині здається, що коли є щось більш чуже і менш зрозуміле, то природно, що краще зберегти більшу дистанцію.
Власне я б не ототожнював суспільну дистанцію з дискримінацією чи ксенофобією, бо часто така позиція зумовлена незнанням. Тобто, людина не знаючи чогось і побоюючись невідомого, про всяк випадок уникає певних груп людей.
Власне, продовжуючи тему, яку Ви вже заторнкули - серед народів до яких поляки найбільш позитивно ставляться на першому місці опинилися іспанці, далі йдуть чехи, американці і британці. В той же час найгірше ставлення до арабів, румунів, росіян і циган. Тобто Захід асоціюється зі всім хорошим, а умовно кажучи Схід пов’язується з чимось негативним. Хоча помітно, що ставлення скажімо до росіян попри все краще ніж це було 10 років тому.
Лукаш Лотоцький:Так бачимо тут певну позитивну тенденцію. Наприклад Центр дослідження громадської думки (CBOS), проводить щорічні опитування, які також показують скерування поглядів на Захід і більші упередження щодо мігрантів, котрі прибули з поза східного кордону Польщі. Проте теж можна говорити про покращення ставлення до цієї групи іноземців.
На мою думку, коли поляки висловлюють своє ставлення до росіян, то в значній мірі вони опираються у своїх судженнях на подіях минулого і сьогоднішніх політичних реаліях, а не говорять про конкретних людей. Тобто, тут існують певні кальки і тому маємо такі дані соціологічних досліджень. Нічого не вдієш, але так званий східний блок, асоціюється полякам лише з негативами, зважаючи, що Польща була країною цілковито підпорядкованою СРСР. Існує тенденція узагальнювати громадян з теренів колишнього Радянського Союзу в такій збірній і негативній категорії як “рускій”. Часто це дуже образливо для представників тих колишніх республік СРСР, які так само почувають себе жертвами тієї системи.
Твердження, що Помаранчева революція стала переломним моментом у ставленні поляків до українців стало вже аксіомою. Однак переглядаючи дані соціологічних опитувань можна зауважити цікавий момент. Після Помаранчевої революції у 2005-2007 роках відбувся спад упозитивних оцінках поляків щодо українців. Водночас 2008 рік став піком, коли симпатії поляків до українців перевищили показники з часів Помаранчевої революції. Чим це можна пояснити?
Лукаш Лотоцький:То цікаве запитання і зізнаюся, що потрібно задуматися, які чинники відіграли в тому, що у 2008 році рівень симпатії був вищим ніж в часи Помаранчевої революції. Думаю, що сьогодні визначальними є інші елементи ніж тоді. На загал українці дуже добре сприймаються на ринку праці, вони чудові працівники, які знають свою справу. Чимало осіб мають хорошу освіту. Хоча дуже часто вони охоплюють професії і сфери, котрі як правило не вимагають освіти. Певною мірою вони заповнюють ніші, які пустують в результаті того, що чимало поляків поїхали працювати до Великобританії та Ірландії.
Зростання прихильного ставлення до українців ймовірно можна також пояснити тим, що в Польщі часто говориться про відносини з Україною і її устремління приєднатися до європейських структур. Теж багато уваги присвячується історії і знайденню компромісу щодо питань минулого. Ця тема присутня в публічній дискусії. Поляки чим раз більше усвідомлюють те, що Україна - це держава, яку не слід ототожнювати з Росією чи Радянським Союзом.
В кінці-кінців зростання симпатій до українців з боку поляків може бути якоюсь мірою плодом тієї ж Помаранчевої революції, коли сьогодні час від часу відкликається до ролі Польщі в цих подіях.
Назар Олійник, Polskie Radio
