Визнані винними до суду: переслідування мирних демонстрантів Макса Бокаєва і Талгата Аяна

Макс Бокаєв і Талгат Аян заарештовані через пости про непопулярні законодавчі зміни та подальші протести проти цих змін у Казахстані. Ці пости були опубліковані в квітні-травні 2016 року у Facebook та інших соціальних медіа-платформах. Їм загрожує позбавлення волі терміном до 10 років.

Суд, який триває над ними, не відповідає вимогам справедливого судового розгляду, які містяться в міжнародних договорах про права людини, ратифікованих Казахстаном, у тому числі порушується право затриманих вважатися невинуватим доти, доки не буде доведена вина.

Макс Бокаєв і Талгат Аян перебувають у попередньому ув’язненні з травня, і родина Макса Бокаєва повідомляє, що стан його здоров’я незадовільний. Окрім того, правозахисники та активісти, які підтримують Макса Бокаєва і Талгата Аяна, стикаються з переслідуваннями, залякуваннями і безпідставними затриманнями, а дехто з них позбавлений можливості слідкувати за перебігом судового процесу.

Amnesty International вважає, що Макс Бокаєв і Талгат Аян є в’язнями совісті, які зазнали переслідувань виключно за реалізацію своїх прав на свободу слова та мирних зібрань. Вони повинні бути негайно і беззастережно звільнені, а кримінальні звинувачення проти них мають бути зняті.

Заарештовані за пости на Facebook

Макс Бокаєв і Талгат Аян зробили запити до місцевої влади в Атирау, на заході Казахстану, відповідно до вимог національного законодавства, щоб провести мирну демонстрацію 21 травня. У цей день були заплановані мітинги по Казахстану проти непопулярних запропонованих змін до Земельного кодексу. Влада відхилила ці запити, однак Макс Бокаєв і Талгат Аян публічно заявили в мережі Facebook та на інших соціальних медіасайтах, що вони, як і раніше, мають намір взяти участь у демонстрації в Атирау 21 травня і закликали інших до участі. Обоє були затримані 17 травня. Після арешту кожен з них був засуджений до 15 діб адміністративного затримання відповідно до статті 488 Кодексу про адміністративні правопорушення за «порушення законодавства Республіки Казахстан з питань організації і проведення мирних зібрань», за спробу «організувати» акцію протесту 21 травня.

За день до закінчення їхнього адміністративного затримання, 31 травня, Максу Бокаєву і Талгату Аяну були висунуті звинувачення у «пропаганді та публічних закликах до захоплення або утримання влади, а також у захопленні або утриманні влади чи насильницькій зміни конституційного ладу Республіка Казахстан» відповідно до статті 179 Кримінального Кодексу, у зв’язку з їхньою участю в демонстрації, яка відбулася раніше, 24 квітня. У липні ці звинувачення були зняті; Макс Бокаєв і Талгат Аян тепер обвинувачуються у скоєнні кримінальних злочинів: «розпалювання соціальної, національної, кланової, расової, класової або релігійної ворожнечі» (стаття 174), «поширення неправдивої інформації» (стаття 274) та в організації несанкціонованих зборів і демонстрацій (стаття 400), у зв’язку з їхньою участю в демонстрації у квітні. Якщо їх визнають винними, їм загрожує позбавлення волі терміном до 10 років.

Несправедливий суд

Суд над Максом Бокаєвим і Талгатом Аяном почався 12 жовтня, в міському суді Атирау. Відтоді судові слухання відбуваються майже кожного дня, усі вони супроводжуються порушеннями гарантій справедливого судового розгляду, у тому числі тих, які передбачені в статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (МПГПП). Казахстан ратифікував МПГПП у 2006 році.

Незалежні судові спостерігачі повідомили, що принцип рівності сторін не дотримувався під час судових засідань. Створювалося враження, що Макс Бокаєв і Талгат Аян у ході судового розгляду визнаються винними у злочинами, щодо яких їм висунуті обвинувачення. Це є порушенням статті 14 (2) МПГПП, в якій говориться, що «кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право вважатися невинуватим доти, доки його винність буде доведеною відповідно до закону». Окрім того, на думку прихильників Макса Бокаєва і Талгата Аяна, пропозиції щодо захисту були відхилені без пояснення причин. Під час першого слухання суддя відхилив клопотання захисту про те, щоб усунути суддю і прокурорів через відсутність неупередженості та інші процесуальні порушення. Прохання захисту про те, щоб суд розглянув альтернативні думки експертів, також було відхилено. Також суддя відхилив клопотання про те, щоб ставити свідкам запитання особисто, а не за допомогою відеозв’язку.

Перше слухання відбулося в дуже маленькому залі суду, і не всі спостерігачі були туди допущені. Одній із сестер Макса Бокаєва не було дозволено побути присутньою на денній сесії, аргументувавши це тим, що вона є в списку свідків у справі, хоча у неї була можливість взяти участь у ранковій сесії і вона не давала жодних свідчень поліції перед тим. Будівля суду була оточена поліцією, дорожньою поліцією і людьми в цивільному одязі.

Максу Бокаєву і його адвокатам також не було надано достатньо часу й можливостей для підготовки свого захисту, оскільки вони були позбавлені доступу до деякої інформації, що стосується звинувачення проти Бокаєва. Під час слухання 18 жовтня суддя відхилив прохання Макса Бокаєва (зроблене на 15 днів раніше) надати доступ до відповідних матеріалів справи. У відповідь на це суддя заявив, що ці файли містять лише заяви адвокатів та «деяких людей» і що Макс Бокаєв та його адвокат можуть ознайомитися з цією інформацією після суду. Адвокат Талгата Аяна просив суд надати йому час, щоб ознайомитися з відео і аудіозаписами, які є частиною матеріалів справи, у тому числі з відеозаписом протесту в Атирау 24 квітня. Суддя відхилив це прохання. Це є порушенням статті 14 (3b) МПГПП, в якій мовиться: «кожна людина має право … отримати достатньо часу і можливостей для підготовки свого захисту…». Окрім того, не всі матеріали справи були перекладені з казахської мови на російську, як того просив захист.

Побоювання щодо стану здоров’я

З моменту їх затримання 17 травня родичі Макса Бокаєва і Талгата Аяна висловили занепокоєння з приводу умов їх утримання та погіршення стану здоров’я.

Макс Бокаєв живе з хронічним гепатитом С протягом останніх п’яти років. Два роки тому він пройшов лікування, і хвороба перейшла в стан ремісії, але з моменту затримання його здоров’я значно погіршилося. За словами родичів, Максу Бокаєву відмовляють у необхідній медичній допомозі, у тому числі у противірусній терапії. Зважаючи на незадовільний стан здоров’я, адвокат Макса Бокаєва запитав, чи може він бути звільнений від попереднього ув’язнення і замість цього утримуватися під домашнім арештом. Комітет з національної безпеки Республіки Казахстан (КНБ є слідчим органом у справі) відмовив у проханні 18 вересня на підставі того, що необхідне медичне лікування може бути надане під час попереднього ув’язнення і що, на їхню думку, стан Макса Бокаєва задовільний.

Сестра Макса Бокаєва, яка є також одним із його законних представників, звернулася з проханням відвідати брата, аби дізнатися про стан його здоров’я. Суддя відмовив у цьому проханні. Незважаючи на твердження прокурорів, що стан здоров’я Макса Бокаєва задовільний, довелося викликати швидку допомогу, аби він зміг бути присутнім у залі суду 18 жовтня. На наступний день стан Макса Бокаєва погіршився, і тільки Талгат Аян був доставлений до зали суду. Суддя відклав слухання на 19 жовтня, але розгляд було відновлено наступного дня. Після того як Макс Бокаєв захворів 18 жовтня, йому було поставлено діагноз «холецистит» і «панкреатит». Адвокат просив відкласти суд, але суддя відмовив, аргументувавши, що цей діагноз не є достатньою підставою. Прокурори звинувачують Макса Бокаєва в симуляції хвороби.

19 жовтня була повідомлено про те, що Талгат Аян порізав передпліччя на знак протесту проти несправедливого суду.

Казахстан має міжнародні зобов’язання щодо надання медичної допомоги ув’язненим та забезпечення належних умов утримання під вартою. Стаття 10 (1) МПГПП говорить, що «всі особи, позбавлені волі, мають право на гуманне поводження і повагу особистої людської гідності». Право всіх осіб, у тому числі позбавлених волі, на найвищий з можливого рівень здоров’я гарантується великою кількістю міжнародних документів, включаючи Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, де Казахстан є державою-учасником.

Мінімальні стандартні правила ООН поводження з ув’язненими (правила Нельсона Мандели) уточнюють, що надання медичної допомоги ув’язненим є обов’язком держави і що в’язні мають право користуватися тими ж стандартами надання медичної допомоги, як і інша частина суспільства, без дискримінації. До того ж Правила Мандели передбачають, що ув’язнені, які потребують спеціальних послуг, повинні бути передані в спеціалізовані установи чи зовнішні лікарні у випадку, коли таке лікування недоступне в тюрмі.

Нездатність забезпечити необхідну медичну допомогу ув’язненим може порушувати повну заборону на застосування катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, у тому числі викладені у статті 7 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та в Конвенції проти катувань – договорах, ратифікованих Казахстаном.

Переслідування прихильників Макса Бокаєва і Талгата Аяна

Люди, які публічно висловлювали підтримку Максу Бокаєву і Талгату Аяну, зіткнулися з утисками, залякуваннями, фізичними нападами і безпідставними затриманнями. Характер цих інцидентів вказує на те, що ці активісти зазнали переслідувань саме через їхню підтримку Максу Бокаєву і Талгату Аяну, чиї права на свободу вираження думок і мирних зібрань були порушені, а ці права перебувають під захистом відповідно до МПГПП (статті 19 і 21). 26 жовтня прихильники Макса Бокаєва і Талгата Аяна провели прес-конференцію, на якій висловили занепокоєння з приводу тиску і погроз, які до них були застосовані.

11 жовтня Лукпану Ахмедьярову, опозиційному журналісту з Уральська, північний захід Казахстану, завадили поїхати в Атирау для участі в першому судовому засіданні: судові виконавці конфіскували його посвідчення особи. Місцева прокуратура порушила адміністративну справу проти нього за те, що раніше він не сплатив компенсації колишньому керівнику місцевого відділу Міністерства внутрішніх справ, після того як Лукпан Ахмедьяров написав критичну статтю на цього посадовця кілька років тому. Лукпан Ахмедьяров був не в змозі виплатити щомісячну частку штрафу протягом останніх двох місяців через фінансові труднощі. Він вважає, що влада використала цю ситуацію як привід конфіскувати його посвідчення особи з єдиною метою: перешкодити йому бути присутнім на судовому розгляді. Невідомі судові виконавці також намагалися зашкодити громадській активістці Алімі Абдіровій з Актобе, північний захід Казахстану, поїхати в Атирау на тих же підставах. Аліму Абдірову, колишнього члена Національного превентивного механізму (НПМ)*, зобов’язали виплатити компенсацію голові міського дитячого будинку після того, як вона розкритикувала умови в центрі у своїй доповіді для НПМ.

Судовий наглядач Рінат Рафхат був побитий невідомими в під’їзді свого будинку 24 жовтня. Нападники сказали йому, аби він «був тихим». Рінат Рафхат публічно висловлював підтримку Максу Бокаєву і Талгату Аяну і закликав до їх звільнення. Рінат Рафхат повідомив про інцидент в поліцію, але досі не було ніякого ефективного розслідування.

П’ятеро активістів були арештовані в Алмати 23 жовтня за спробу провести акцію солідарності на підтримку Макса Бокаєва і Талгата Аяна. Троє з них – Курал Медеєв, Асхат Берсалімов і Суюндік Алдабергенов – були засуджені на 10 діб адміністративного арешту кожен. Двоє інших були випущені з формальними доганами, де попереджається про незаконність таких дій.

17 вересня правозахисник Асель Нургазієва подала запит на проведення мітингу на підтримку Макса Бокаєва і Талгата Аяна в м Атирау. В акції повинні були брати участь близько 80 осіб. Проте міська влада Атирау не дозволила провести мітинг, у своїй невизначеній відповіді заявивши: «не відповідає вимогам закону». За останні кілька місяців громадські активісти з інших міст також зверталися за дозволом на проведення мітингів на підтримку Макса Бокаєва і Талгата Аяна і їхні запити теж були відхилені. 23 жовтня активістам вдалося провести флешмоб в Атирау, ніхто не був заарештований. Проте 25 жовтня двоє правозахисників, Шаттик Ташкенова і Олена Семенова, були оштрафовані кожна на суму близько 228 євро за проведення «несанкціонованих» одиночних пікетів біля будівлі суду Атирау на підтримку Макса Бокаєва і Талгата Аяна. У Казахстані навіть одиночний протест у громадських місцях заборонений без попереднього узгодження з міською владою.

Влада повинна припинити залякування та переслідування прихильників Макса Бокаєва і Талгата Аяна права на свободу вираження поглядів та мирних зібрань. Крім того, заяви про фізичне насильство щодо Ріната Рафхата і будь-які подібні інциденти повинні бути негайно і ретельно розслідувані, а винні мають бути притягнуті до відповідальності у справедливих судових розглядах.

Довідка

Демонстрації, пов’язані із Земельним кодексом

Макс Бокаєв і Талгат Аян були серед десятків людей, заарештованих за кілька днів до 21 травня, коли планувалися мирні демонстрації по всьому Казахстану.

Раніше, наприкінці квітня і в травні, мирні демонстрації проводилися проти запропонованих змін до Земельного кодексу, які б дозволили державні сільськогосподарські землі, що не використовуються, приватизувати і продавати громадянам Казахстану або здавати в оренду на термін до 25 років іноземним громадянам. На зміни у травні був накладений президентський мораторій, що означало, що вони поки зняті, але протести тривали.

Подальші протести були заплановані на 21 травня. Організатори надсилали запити про попередній дозвіл на мітинги до місцевої влади, як це вимагається згідно з національним законодавством, але у дозволах було необґрунтовано відмовлено у всіх випадках. Проте у великих і малих містах по всьому Казахстану люди в цей день намагалися прийти до міських центрів, щоб провести мирну акцію протесту. Це були відносно невеликі групи, чисельністю від кількох десятків (здебільшого) до декількох сотень осіб в Алмати, найбільшому місті країни. У більшості місць зібрання були розігнані поліцією. Ніякого насильства від будь-кого з учасників протесту або з боку поліції не було.

За кілька днів до 21 травня щонайменше 34 активісти були арештовані і засуджені до адміністративного арешту (на термін до 15 діб). Це була спроба влади приховати інформацію про плановані протести і помістити тих, хто був визначений як організатори, за ґрати. Більшість осіб, заарештованих у період з 17 по 20 травня, як і Макс Бокаєв і Талгат Аян не зробили нічого більше, ніж писали пости в соціальних медіа і заявляли таким чином про свій намір брати участь у запланованих акціях протесту або надавали інформацію про демонстрації. Більшість затриманих були згодом звільнені, але декого з них оштрафували або засудили до адміністративного арешту на термін від 10 до 15 діб.

Свобода мирних зібрань

Свобода мирних зібрань у Казахстані дуже обмежена. Дозвіл від місцевої влади потрібен на проведення будь-якого виду вуличного протесту, і часто у проведенні відмовляють або видається дозвіл на проведення заходу в місці, віддаленому від центру. Покарання у вигляді затримання на термін до 75 діб застосовується за порушення правил проведення зборів, у тому числі за організацію або участь у несанкціонованій демонстрації (статті 155 і 400 Кримінального кодексу, стаття 488 Кодексу про адміністративні правопорушення).

Право на свободу мирних зібрань законодавчо забезпечується низкою міжнародних договорів з прав людини, які Казахстан ратифікував, у тому числі МПГПП (стаття 21). Це право, як детально розписано міжнародним правом і стандартами, не повинно бути предметом дозволу державних органів. Влада може вимагати попереднього повідомлення про збори, щоб забезпечити реалізацію права на мирні зібрання та вжити заходів для охорони громадської безпеки чи прав інших людей, але це ніколи не повинно переходити до видавання дозволу з боку влади для проведення таких демонстрацій. Міжнародні механізми захисту прав людини заявляють, що оскільки публічні збори проводяться, аби передати повідомлення конкретній особі, групі або організації, мирним демонстраціям потрібно, як правило, сприяти в рамках «видимості і чутності» їхнього об’єкта і цільової аудиторії.

Додаткова інформація

Amnesty International, «Казахстан: темний день для свободи слова і мирних зібрань», 27 травня 2016, EUR 57/4141/2016, (https://www.amnesty.org/en/documents/eur57/4141/2016/en/)

*НПМ здійснює моніторинг умов утримання у в’язницях та інших місцях перебування під вартою, а також у деяких державних установах, таких як дитячі будинки, відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання.

Новини на цю ж тему

Спільний лист: влада повинна вжити заходів для боротьби зі зростанням насильства з боку груп, що поширюють ненависть та дискримінацію
15.06.2018
Розгоном акції в Сімферополі де-факто влада продемонструвала неповагу до пам’яті жертв депортації кримських татар
18.05.2018
Правоохоронні органи мають невідкладно і ефективно розслідувати численні напади на Марші за права жінок.  
09.03.2018
Річна доповідь 2017: Україна
23.02.2018
Вимагаємо негайно відпустити та припинити переслідування Еміра – Усеїна Куку та інших членів т.з “Ялтинської шістки”
20.02.2018