Річна доповідь 2016/2017: Узбекистан

Глава держави: Шавкат Мірзійоєв (замінив Іслама Карімова у вересні)

Глава уряду: Абдулла Аріпов (замінив Шавката Мірзоєва у грудні).

У 2016 році катування в місцях тимчасового утримання та в’язницях залишалися поширеними. Влада здійснила повернення, зокрема, шляхом таємної видачі сотень осіб, яких вона підозрювала у злочинної діяльності, опозиційній діяльності по відношенню до діючого уряду або у становленні загрози державній безпеці. Ці особи постали перед небезпекою застосування катувань. Широко застосовувалася примусова праця. Право на свободу вираження поглядів та об’єднань продовжувало суворо обмежуватися. Правозахисники продовжували стикатися із постійними утисками та насильством.

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ

2 вересня після 27 років правління помер президент Карімов. Влада контролювала усю інформацію, що стосувалася його смерті, і розпочала безперервні напади через соціальні мережі на незалежні служби новин та правозахисників, які критикували недоліки діяльності покійного президента у сфері дотримання прав людини.

Прем’єр-міністр Мірзійоєв, призначений виконуючим обов’язки президента, 4 грудня був обраний президентом.

КАТУВАННЯ ТА ІНШІ ФОРМИ ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ

Влада продовжувала категорично заперечувати заяви про широке застосування правоохоронними органами катувань та інших форм жорстокого поводження. У жовтні директор Національного центру з прав людини повідомив, що звинувачення у катуваннях спиралися на сфабрикованих доказах і були «очевидним засобом поширення недостовірної інформації … з метою здійснення неправомірного тиску» на Узбекистан.

Правозахисники, колишні в’язні та родичі в’язнів продовжили надавати достовірну інформацію про те, що співробітники поліції та Служби національної безпеки (СНБ) регулярно застосовували катування, щоб примусити підозрюваних, затриманих та в’язнів зізнатися у скоєнні злочинів або видати інших.

Судді продовжували ігнорувати або відхиляти як необґрунтовані звинувачення щодо застосування катувань або інших форм жорстокого поводження, навіть у випадках надання достовірних доказів.

У лютому Джизакський регіональний кримінальний суд засудив фермера-рибовода Арамаіса Авакяна та чотирьої інших відповідачів за планування антиконституційної діяльності та членство в «екстремістській організації». Їх було засуджено до ув’язнення на строк від п’яти до 12 років.

Арамаіс Авакян послідовно заперечував звинувачення і заявив в суді, що співробітники СНБ викрали його, тримали його без права переписки і спілкування протягом місяця, катували і примушували його зізнатися у скоєнні злочину. Вони зламали йому декілька ребер і застосовували до нього електрошок. В суді декілька свідків звинувачення повідомили, що співробітники СНБ утримували їх і застосовували до них катування для того, щоб Арамаіс Авакян та його спів-відповідачі визнали відповідальність за скоєння злочину.  Під час судового засідання з розгляду апеляційної скарги у березні його спів-відповідач Фуркат Джураєв розповів судді, що до нього також біли застосовані катування. Судді першої та апеляційної інстанції проігнорували усі заяви щодо застосування катувань і прийняли зроблені під примусом «зізнання» відповідачів в якості доказів проти них.

БОРОТЬБА З ТЕРОРИЗМОМ ТА БЕЗПЕКА  

Влада продовжувала забезпечувати повернення  – шляхом екстрадиції або в інший спосіб  – багатьох громадян Узбекистану, підозрюваних у здійсненні злочинної діяльності, або на яких був навішений ярлик опозиціонерів, або підозрюваних у становленні загрози національній безпеці.

Примусові повернення

У жовтні влада повідомила, що в період з січня 2015 до липня 2016 року вона забезпечила повернення 542 осіб.

Уряд запевняв владу країн, які віддавали затриманих, у тому, що міжнародні спостерігачі та дипломати матимуть вільний та конфіденційний доступ до виданих осіб і що щодо них буде здійснено справедливий суд. В дійсності такий доступ був обмежений. В деяких випадках дипломатам знадобилося близько року для отримання дозволу на відвідання затриманого або в’язня, і такі візити як правило відбувалися в присутності службовців, що виключало конфіденційність спілкування.

Співробітники СНБ продовжили практику таємної видачі (викрадення розшукуваних осіб) з-за кордону. В Росії місцеві служби безпеки були замішані у такій діяльності у тих рідкіних випадках, коли влада Росії відмовляла у запитах щодо екстрадиції.

Викрадені або повернені іншим примусовим способом особи були розміщені під варту без права переписки і спілкування, часто в таємних місцях утримання, а також піддавалися катуванням чи іншим формам жорстокого ставлення з метою примусу до зізнань або видачі інших осіб. В багатьох випадках силовики чинили тиск на родичів, забороняючи їм звертатися за допомогою до правозахисних організацій та подавати скарги щодо стверджуваних порушень прав людини.

4 березня співробітники російської розвідки затримали біженця Сарвара Мардієва після його звільнення з колонії в Росії та вивезли його у невідомому напрямку. Його місцеперебування  залишалося невідомим до жовтня, коли узбецька влада підтвердила, що Сарвар Мардієв був затриманий у Кашкадарії наступного дня після його звільнення з колонії в Росії. Вони повідомили, що він перебуває у місці попереднього ув’язнення за звинуваченнями у злочині проти держави. Протягом місяця йому не дозволяли побачитися з юристом.

Переслідування членів сімей

Влада посилила тиск на родичі осіб, підозрюваних або засуджених за скоєння злочинів проти держави, зокрема осіб, які працюють або намагаються отримати притулок за кордоном.

Влада застосовувала погрозу звинувачення затриманого родича у членстві в забороненій ісламістській групі, щоб змусити членів сімей відмовитися від викриття порушень прав людини та звернення за допомогою до правозахисних організацій в самій країні та/або закордоном.

Місцеві комітети махалли (кварталу) продовжували співпрацювати з службами безпеки, а також місцевими і державними органами, здійснюючи пильний контроль за мешканцями своєї махалли з метою виявлення будь-яких ознак неналежної, підозрілої або незаконної поведінки або діяльності. Комітети махалли здійснювали публічне викриття мешканців та їхніх сімей та вживали щодо них покарання.

У лютому члени махалли повідомили дружині Арамаіса Авакяна про своє рішення вигнати її та її дітей з їх кварталу через «дії її чоловіка-терориста» та через те, що вона давала інтерв’ю іноземним журналістам, у яких зводила наклеп на місцевих посадовців та завдала шкоди репутації Узбекистану.

ПРИМУСОВА ПРАЦЯ

Примусова праця застосовувалася у бавовняній промисловості. За оцінками міжнародних організацій, влада примусово залучала понад мільйон працівників бюджетної сфери до робіт на бавовняних полях, при підготовці полів навесні та зборі врожаю восени. За даними Всесвітнього індексу рабства за 2016 рік, Узбекистан займає друге місце в світі за використанням сучасного рабства.  

СВОБОДА ВИРАЖЕННЯ ПОГЛЯДІВ – ПРАВОЗАХИСНИКИ

Право на свободу вираження поглядів та право на свободу об’єднань суворо обмежувалися.

Активісти, які намагалися документально зафіксувати використання примусової праці на бавовняних полях, неодноразово затримувалися та піддавалися обшуку.

8 жовтня співробітниками поліції та СНБ було затримано голову незалежної неурядової організації «Правозахисний альянс Узбекистану» Олену Урлаєву та незалежного фотографа Тимура Карпова, а також двох французьких активістів у Букинському районі Ташкентської області. Вони брали інтерв’ю у медичних працівників та вчителів, яких направили на роботи на бавовняні поля.  Олена Урлаєва повідомила, що група жінок супроводила її до кімнати для допитів Букинського відділку поліції, дві з яких тягали її за волосся, били і усно ображали. Співробітники поліції не зупинили їх, а навпаки погрожували Олені Урлаєвій і відмовилися викликати для неї медичну допомогу. Вони звільнили її без висунення обвинувачень через шість годин. Тимура Карпова утримували протягом 10 годин і погрожували йому. Їхнє обладнання для фіксації та документи були конфісковані.

 

  1.      Узбекистан:   Швидкий шлях до катувань – викрадення та примусове повернення з Росії до Узбекистану (EUR 62/3740/2016)

 

Новини на цю ж тему

Річна доповідь 2016/2017: Вірменія
29.03.2017
Річна доповідь 2016/2017: Азербайджан
29.03.2017
Річна доповідь 2016/2017: Таджикистан
29.03.2017
Річна доповідь 2016/2017: Туркменістан
29.03.2017
Річна доповідь 2016/2017: Киргизстан
29.03.2017