Спеціалісти: В Україні розмаїття не цінується

Bookmark and Share

Юлія Мельник

Не зважаючи на те, що українські політичні лідери ведуть боротьбу за вступ України до НАТО та Європейський Союз, ця мета може бути у небезпеці через нестачу чітких та добре спланованих стратегій стосовно расового розмаїття та міграції, які зростають в Україні.

Бюрократи та правоохоронні органи України не змогли «захистити основну людську гідність від нападу», згідно з дослідженням, яке проводилося у Міжнародному центрі підтримки учених Вудро Вільсона у Вашингтоні, округ Колумбія.

Ця репутація очевидно не допомагає спробам України інтегруватися у міжнародні союзи.

Нещодавно вийшла у світ праця Блера А. Рубла та групи учених центру Вільсона та інституту Кеннана у Вашингтоні, округ Колумбія, під назвою «Встановлення Нового права у місті України».

Звіт про дослідження зосереджений на питанні життя іммігрантів у трьох основних українських вузлових містах, а саме: у Києві, Харкові, Одесі.

За останнє десятиліття тисячі людей з Кавказу, Афганістану та Іраку шукали притулку в Україні у зв’язку з військовими конфліктами, які ведуться на їхній батьківщині. Окрім того, велика кількість торговців з В’єтнаму, Китаю та Африки прибули в Україну у пошуці кращого життя. Перехідні іммігранти перебувають поблизу основних українських міст, включаючи Троєщину у Києві, ринок Барабашова у Харкові, ринок Сьомий кілометр в Одесі.

Ця територія значно змінилася через збільшення расового розмаїття. Ринок Сьомий кілометр більший, ніж великий торговий комплекс Америки у Міннесоті, свідчить дослідження, а ступінь змін є дуже важливим для України.

Яким чином ці іммігранти долучаються до суспільного життя в Україні? Експерти організували фокус-групи у Києві, Харкові та Одесі з метою виявлення подробиць про спільноти іммігрантів.

У Києві напади банд місцевих бритоголових на расових іммігрантів є великою проблемою, безперечно саме для жертв та інших осіб у спільнотах меншості.

Серія жорстоких убивств дала початок відповіді з міжнародних організацій та посольств у Києві. До прикладу, у червні 2008 р., було вчинено два вбивства за тиждень, одне – іммігранта з Нігерії, а друге – робітника з Конго.

Офіційна відповідь не дала значної надії іммігрантам. Міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко, прибічник героя Помаранчевої революції президента Віктора Ющенко, влітку минулого року сказав: «Ви можете назвати мене расистом, проте я не дозволю, щоб Київ перетворили на ще один Харків чи Одесу».

Дослідники виявили, що Київ став ще ворожішим середовищем для іноземних іммігрантів, «навіть у порівнянні з іншими великими містами України такими, як Харків та Одеса».

У липні минулого року іммігранти повідомили дослідникам про те, що вони спостерігали «постійну увагу» з боку міліціонерів, «яких вони охарактеризували як єдиних, які зацікавлені в отриманні хабарів. Вони (міліція) зовсім не знають законів. Вони не знають, які саме документи потрібні іноземцеві. Якщо вони побачать іноземця з грішми у його гаманці, вони думають лише про те яким чином їх забрати», сказав учасник дискусії.

У Харкові іноземні іммігранти беруть більш активну участь у місцевому житті, а ніж у житті столиці міста. Вони часто прибувають для того, щоб навчатися та залишитися там після одруження з українкою. Позаяк, «існують натягнуті стосунки між іммігрантами та міліцією, яких вважають паразитами, які харчуються неясністю місцевого іммігрантського життя в Україні», сказав дослідник. Респондент, який звик жити на кордоні між Пакистаном та Афганістаном, сказав, що «бритоголові» є більш небезпечні, а ніж ситуація на батьківщині тому, що вдома вони можуть всюди носити з собою зброю, а зараз він не може захистити себе. Інший респондент, який родом з Пакистану, повідомив, що він відмовився від лікування у поліклініці у Харкові, бо лікар воював в Афганістані багато років тому і «Пакистан не воював на його стороні».

Учасники фокус-груп в Одесі описали значно гостинніше середовище з високим ступенем щирості, а ніж люди, які їм рівні у Києві та Харкові. Місто, будучи великим морським портом, завжди було насичене іноземцями та іноземними студентами. Загалом, іммігранти, беручи участь у дослідженні, «відчувають прив’язаність до Одеси, яка відсутня у розмовах, які відбуваються у Києві та Харкові».

Україна пройшла інтеграцію у глобальне суспільство швидше, а ніж це можна було б спрогнозувати.

Хоча ця ситуація принесла нові виклики, багате різноманіття спільнот українських іммігрантів може також розглядатися як можливість використовувати професіоналів, які приїхали закордону у пошуках доступної освіти і навчалися у місцевих машинобудівних відділеннях університету та вищих медичних навчальних закладах.

Країна очевидно вживає певні заходи для того, щоб збудувати демократію, один з яких включає використання права свободи слова. Позаяк, «наочна готовність державних та місцевих органів зносити бюрократів, міліцію, яка є корумпованою, старших посадових осіб, які висміюють расизм, підриває демократичні інституційні та конституційні механізми, що формуються», згідно з доповіддю Рубла.

26 січня, Юлія Мельник, спеціально для Kyiv Post

Архів

Норми

Іншi

Погляд

Дискримінація по-українські: проблема існує, але її не існує

З восьмого серпня до другого вересня Україна звітуватиме в Женеві у Комітеті з подолання расової дискримінації про виконання Конвенції  про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. За цим посиланням можна ознайомитись з офіційним звітом нашої держави.  Якщо його почитати, то складається враження, що наші чиновники тільки тим і займаються, що працюють над подоланням дискримінації на расовому та етнічному ґрунті. І дискримінація ця якщо не подолана, то уже майже не існує, так дрібниці.